website statistics Чути українською - PDF Books Online
Hot Best Seller

Чути українською

Availability: Ready to download

Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно в п’ять разів менше, ніж приголосних? Чи чули ви про нескладотворчі звуки? А про літеру Шредінгера? Чи відомо вам, що шиплячі постійно мімікрують під інші приголосні української мови? Якщо чесно: ви все це знаєте. І навіть якщо вам здається, що ви гадки не маєте, за яким принципом слід вимовляти ті чи інші звуки, ваші Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно в п’ять разів менше, ніж приголосних? Чи чули ви про нескладотворчі звуки? А про літеру Шредінгера? Чи відомо вам, що шиплячі постійно мімікрують під інші приголосні української мови? Якщо чесно: ви все це знаєте. І навіть якщо вам здається, що ви гадки не маєте, за яким принципом слід вимовляти ті чи інші звуки, ваші мовна свідомість і мовленнєвий апарат роблять це бездоганно. Книжка «Чути українською» не змушуватиме вас учити правила чи зубрити мовні закони. Це вже робила колись ваша вчителька української мови та літератури. Завдання книжки — пояснити, за якими правилами й закономірностями працює звукова система, а ще — чому наша абетка майже досконала. І, звісно, переконати вас, що українська мова — це надзвичайно цікаво, легко і місцями навіть корисно. Ольга Дубчак — кандидатка філологічних наук, фахова редакторка, літературна редакторка, аудіо-редакторка і головна редакторка. Словом, хоче про це поговорити. Так склалося, що редагування лягло в основу всього життя, хоча сама Ольга такого не планувала. Народилася в Києві, на Оболоні, що часом раптово позначається на мовленні й ставленні до різних життєвих ситуацій. Навчалася у фізико-математичному класі й планувала вступати в КПІ, однак інженерно-технічні спеціальності виступили «проти». Вступила на факультет української філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, бо «за» висловилися всі переможені Ольгою районні та міські олімпіади з мови та літератури. Там само на кафедрі української мови захистила кандидатську дисертацію. Навчання у школі, в університеті, подальше викладання, педагогічна практика та підготовка абітурієнтів до ЗНО з української мови та літератури Ользі загалом подобалися. Але була одна проблема: ані сама Ольга, ані учні й викладачі, яким випала непроста доля мати з нею справи, не могли й не можуть зрозуміти — навіщо вчити правила, якщо їх ніхто не запам’ятовує і не застосовує на практиці? Для чого зазубрювати правило дев’ятки (Що таке правило дев’ятки, спитаєте ви? От саме про це й мова!), якщо слово «чипси» все одно скрізь написане неправильно? Врешті: чому нам і досі сняться шкільні уроки з української мови, якщо ми абсолютно нічого з них не пам’ятаємо? Отже, настав час дати відповіді на всі ці запитання й розповісти про українську мову так, щоб це було цікаво, корисно і, можливо, навіть весело. Хоча в цьому питанні немає гарантій, бо в Ольги зовсім немає почуття гумору. Книжка «Чути українською» є першою з трьох, присвячених правилам української мови, але не тим, що ви подумали, а іншим. Якщо ви нічого такого не подумали — навіть краще. У першій книжці ми поговоримо про букви та звуки, принципи їх узгодження та взаємодії, спробуємо запам’ятати кілька слів і зрозуміти, чому апостроф — крутий, а м’який знак — невпевнений у собі і відвідує спеціаліста. Плюс трошки історії і цікавих фактів. І без гумору, звісно! Не час сміятися, шановні.


Compare

Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно в п’ять разів менше, ніж приголосних? Чи чули ви про нескладотворчі звуки? А про літеру Шредінгера? Чи відомо вам, що шиплячі постійно мімікрують під інші приголосні української мови? Якщо чесно: ви все це знаєте. І навіть якщо вам здається, що ви гадки не маєте, за яким принципом слід вимовляти ті чи інші звуки, ваші Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно в п’ять разів менше, ніж приголосних? Чи чули ви про нескладотворчі звуки? А про літеру Шредінгера? Чи відомо вам, що шиплячі постійно мімікрують під інші приголосні української мови? Якщо чесно: ви все це знаєте. І навіть якщо вам здається, що ви гадки не маєте, за яким принципом слід вимовляти ті чи інші звуки, ваші мовна свідомість і мовленнєвий апарат роблять це бездоганно. Книжка «Чути українською» не змушуватиме вас учити правила чи зубрити мовні закони. Це вже робила колись ваша вчителька української мови та літератури. Завдання книжки — пояснити, за якими правилами й закономірностями працює звукова система, а ще — чому наша абетка майже досконала. І, звісно, переконати вас, що українська мова — це надзвичайно цікаво, легко і місцями навіть корисно. Ольга Дубчак — кандидатка філологічних наук, фахова редакторка, літературна редакторка, аудіо-редакторка і головна редакторка. Словом, хоче про це поговорити. Так склалося, що редагування лягло в основу всього життя, хоча сама Ольга такого не планувала. Народилася в Києві, на Оболоні, що часом раптово позначається на мовленні й ставленні до різних життєвих ситуацій. Навчалася у фізико-математичному класі й планувала вступати в КПІ, однак інженерно-технічні спеціальності виступили «проти». Вступила на факультет української філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, бо «за» висловилися всі переможені Ольгою районні та міські олімпіади з мови та літератури. Там само на кафедрі української мови захистила кандидатську дисертацію. Навчання у школі, в університеті, подальше викладання, педагогічна практика та підготовка абітурієнтів до ЗНО з української мови та літератури Ользі загалом подобалися. Але була одна проблема: ані сама Ольга, ані учні й викладачі, яким випала непроста доля мати з нею справи, не могли й не можуть зрозуміти — навіщо вчити правила, якщо їх ніхто не запам’ятовує і не застосовує на практиці? Для чого зазубрювати правило дев’ятки (Що таке правило дев’ятки, спитаєте ви? От саме про це й мова!), якщо слово «чипси» все одно скрізь написане неправильно? Врешті: чому нам і досі сняться шкільні уроки з української мови, якщо ми абсолютно нічого з них не пам’ятаємо? Отже, настав час дати відповіді на всі ці запитання й розповісти про українську мову так, щоб це було цікаво, корисно і, можливо, навіть весело. Хоча в цьому питанні немає гарантій, бо в Ольги зовсім немає почуття гумору. Книжка «Чути українською» є першою з трьох, присвячених правилам української мови, але не тим, що ви подумали, а іншим. Якщо ви нічого такого не подумали — навіть краще. У першій книжці ми поговоримо про букви та звуки, принципи їх узгодження та взаємодії, спробуємо запам’ятати кілька слів і зрозуміти, чому апостроф — крутий, а м’який знак — невпевнений у собі і відвідує спеціаліста. Плюс трошки історії і цікавих фактів. І без гумору, звісно! Не час сміятися, шановні.

30 review for Чути українською

  1. 5 out of 5

    Ярослава

    Асиметрі́я, дани́на, жалюзі́, за́кладка, зру́чний, ко́сий, промі́жок, роздрібни́й, русло́, све́рдло, спи́на, текстови́й, фо́льга, це́нтнер, цінни́к Це - далеко не всі несподівані наголоси, які рвуться на волю з сумного провалля словника, тож щоб не плакать, ми сміялись. Ольга Дубчак дуже весело описує фонетичні особливості української - можливо, для філологів великих несподіванок і не буде, але читається дуже жваво!  Коротше, ця книжечка вас потішить, якщо: * ви пам'ятаєте всі ці "де ти з'їси цю чаш Асиметрі́я, дани́на, жалюзі́, за́кладка, зру́чний, ко́сий, промі́жок, роздрібни́й, русло́, све́рдло, спи́на, текстови́й, фо́льга, це́нтнер, цінни́к Це - далеко не всі несподівані наголоси, які рвуться на волю з сумного провалля словника, тож щоб не плакать, ми сміялись. Ольга Дубчак дуже весело описує фонетичні особливості української - можливо, для філологів великих несподіванок і не буде, але читається дуже жваво!  Коротше, ця книжечка вас потішить, якщо: * ви пам'ятаєте всі ці "де ти з'їси цю чашу жиру" / "кафе птах" / "де ти з'їси ці лини" тощо, але, як і я, хоч убий, не згадаєте, ні де, ні нащо, ні що це таке взагалі, бо мнемоніки сприяють запам'ятовуванню самого мнемоніка, але ж не правила! * ви теж вважаєте, що правила найефективніше запам'ятовуються через жарти, краще солоненькі: скажімо, хто ж на тверезу голову засвоїть, що "глухий С звучить подібно до З у словах, де є дзвінкий приголосний" ("ось де" звучить як "озьде" абощо)? А от із прикладом "У цьому зв'язку диктори, актори, радіо- й телеведучі дуже цінують такий вислів як запис дубля" - запам'ятовується намертво)) * вам не завадять нові смішні лайфгаки для важких моментів, на які щедра наша мова: скажімо, коли неясно, як правильно - и чи е - то "змініть слово і зауважте, чи, бува, не вивалився той злощасний слабак із нього взагалі" (швець - шевця тощо). Якщо вивалився, то це було Е, бо "И в таких маніпуляціях чомусь не вивалюється, не знаю чому, можливо, тому, що він сильніший духом і ходить до психотерапевта". Мене доти задовольняло реальне історичне пояснення (бо мене розчулюють ці привиди вимерлих звуків і букв, як кістяки древньої мегафауни в товщі землі), але ж чудово звучить! * вже знаєте, що конкурс милозвучності - це міф, і тепер хочете дізнатися, які фонетичні особливості справді є унікальною специфікою української мови. А мені, сподіваюся, ця книжка нарешті допоможе (на радість усім моїм редакторам) запам'ятати правила чергування для милозвучності в усіх цих триклятих у/в, з/із, і/й тощо.

  2. 5 out of 5

    Marysya Rudska

    Книжка читається на одному диханні! Вона одночасно корисна і дуже дотепна. Всім раджу - класно освіжає знання з української мови і гарантовано на кілька років продовжує життя. З нетерпінням чекаю на продовження :)

  3. 4 out of 5

    Маx Nestelieiev

    незанудно про занудне, хоч часом жартів стає так багато, що вони повторюються, зокрема, про "голову дома забув" і про Олега (прости Господи!) Анатолійовича (нахіба мені це?) Винника. кілька зауважень від філолога-задрота: на с. 37 формулювання "ю ніколи не пишеться після г,к,х і щ" з уточненням в наступному реченні - "в українських словах" - дещо заплутує, бо на с.157 виявляється, що є слова "кювет, Гюго, кюрі". тобто їх не можна вважати українськими словами, бо вони запозичені? така логіка? с. 42 незанудно про занудне, хоч часом жартів стає так багато, що вони повторюються, зокрема, про "голову дома забув" і про Олега (прости Господи!) Анатолійовича (нахіба мені це?) Винника. кілька зауважень від філолога-задрота: на с. 37 формулювання "ю ніколи не пишеться після г,к,х і щ" з уточненням в наступному реченні - "в українських словах" - дещо заплутує, бо на с.157 виявляється, що є слова "кювет, Гюго, кюрі". тобто їх не можна вважати українськими словами, бо вони запозичені? така логіка? с. 42 приклад hat/het вважаю не дуже вдалим (це я щодо "het" - безліч інших є слів, більш відомих); на с.47 є про те, що нині вже можна й індика, й индика, а на с. 75 написано, що в слові "індичка" неможлива заміна на "и" (і це шо - сексизм? пташизм?); с.158 прізвище О'Генрі всім прекрасне, але воно здавна гуляє в посібниках з укрмови як прізвище-псевдонім одного письменника-гумориста, все ок, тільки в нього було псевдо О.Генрі (але припускаю, що в цьому прикладі йдеться не про гумориста, хоча від авторки-гумористки це було б природно - так, без м'якого знаку - природнО). і ще - чого немає "Мавпи Буф" (губні) і "лимерівна+й/ми - не Валерій" (сонорні) - "Де ти з'їси ці лини" є, про чашу жиру є, про кафе "Птах" є, а про мавпу, бляха, і Лимерівну нема. І чого так?

  4. 5 out of 5

    Christine

    "Плачте. Страждайте. Тужіть, Квильте, як Ярославна в Путивлі, летіть чайкою-зигзицею по Дунаєві, омочуйте бебряний рукав у Каял-ріці, утирайте князю криваві його рани на дужому його тілі. При вивченні української мови не час радіти й веселитися. Це тяжкий, стражденний і безмірно трагічний процес, це вам розкаже будь-яка вчителька української мови". Хочу ще і вже! "Плачте. Страждайте. Тужіть, Квильте, як Ярославна в Путивлі, летіть чайкою-зигзицею по Дунаєві, омочуйте бебряний рукав у Каял-ріці, утирайте князю криваві його рани на дужому його тілі. При вивченні української мови не час радіти й веселитися. Це тяжкий, стражденний і безмірно трагічний процес, це вам розкаже будь-яка вчителька української мови". Хочу ще і вже!

  5. 4 out of 5

    Maria

    Хороша книжка, нада брать. Верф‘ю клянусь. Улюблений стиль авторки, що перетвоює правила української мови в приємну розмову за чаєм, акуратненько пропрацьовує травми, які ймовірно ви маєте зі школи і ніжно нагадує, що українська мова прекрасна навіть без рішень конкурсів з милозвучності мов. Є, правда, кілька побічних ефектів: • хочеться додому, щоб під ковдрою писати бур‘я та палити аркушики; • записатися в мовний патруль; • виникає бажання заснувати власний конкурс з милозвучності мов і закрити це Хороша книжка, нада брать. Верф‘ю клянусь. Улюблений стиль авторки, що перетвоює правила української мови в приємну розмову за чаєм, акуратненько пропрацьовує травми, які ймовірно ви маєте зі школи і ніжно нагадує, що українська мова прекрасна навіть без рішень конкурсів з милозвучності мов. Є, правда, кілька побічних ефектів: • хочеться додому, щоб під ковдрою писати бур‘я та палити аркушики; • записатися в мовний патруль; • виникає бажання заснувати власний конкурс з милозвучності мов і закрити цей гештальт • і я тепер знаю по-батькові пана Олега Винника. Це було вельми несподіване знання. Окремі компліменти за верстку, якість поліграфії і загальну естетику) П.С. А можна оформити підписку на наступні книжки пані Дубчак? Просто скажіть, куди надсилати гроші)

  6. 4 out of 5

    Marina Ponomaryova

    Дуже гарна книга, щоб розібратися у звуках української. Програма як у підручнику, але жваво і дотепно. Загалом нічого нового, але освіжити знання ніколи не зайве. Думаю, особисто мені будуть більш потрібні друга і третя книга серії (так, це буде серія, і це вже цікаво).

  7. 4 out of 5

    Oleksandr Hryshchenko

    Цілком можливо, найдотепніший нонфікшн, який мені доводилось читати. Для мене як перекаладача це здебільшого була пробіжка по знайомих теренах, а тому хотілося б навіть, аби пані Дубчак опанувала якісь інші сфери й написала про них. Виходить гарно. Щодо зауваг, то є у книжці одне страхітливо заплутане місце, яке, я думаю, збило і зіб'є з пантелику багато читачів. На с. 104-105 авторка перелічує передньоязикові приголосні й каже, що вони поділяються на альвеолярні та зубні. Далі вона зазначає, що Цілком можливо, найдотепніший нонфікшн, який мені доводилось читати. Для мене як перекаладача це здебільшого була пробіжка по знайомих теренах, а тому хотілося б навіть, аби пані Дубчак опанувала якісь інші сфери й написала про них. Виходить гарно. Щодо зауваг, то є у книжці одне страхітливо заплутане місце, яке, я думаю, збило і зіб'є з пантелику багато читачів. На с. 104-105 авторка перелічує передньоязикові приголосні й каже, що вони поділяються на альвеолярні та зубні. Далі вона зазначає, що всі ці приголосні, окрім ж, ч, ш і дж зубні, а зубні - це ті, при творенні яких кінчик язика торкається зубів. Але тут уважний читач може спробувати вимовити ту ж саму передньоязикову р чи с і слушно виявити, що язик при цьому НЕ торкається зубів. Проблема в тому, що до зубних тут зараховано як, власне, зубні, так і альвеолярні (ясенні) приголосні, а до альвеолярних - ті, що в західному мовознавстві називаються постальвеолярними (заясенними). Не знаю, наскільки це коректно для української наукової мови, але те, що тут це збіса плутає, це точно. Так само, коли трохи далі пишеться, мовляв, при вимовлянні ж, ч, ш і дж "зуби не задіяні", незайве уточнити, що не задіяні саме передні зуби. Ще, як завжди над посібниками з укр. мови, над цим також нависає, хоч і невеличка, тінь надмірної приписовості й суб'єктивізму: Чому, скажімо, в слові "фольга" наголос конче має залишатись на першому складі, попри те що він там є хіба якраз у посібниках і словниках? Чому категорично відкидаєтсья форма "узаємини"? Чому відверто не рекомендується вживати слів "гобі", "гакер"? Проте на загальному плані це дрібниці.

  8. 5 out of 5

    Antonina Maliei

    От я вам чесно признаюсь: відкриваючи перед сном книжку Ольги Дубчак «Чути українською» я розраховувала навіяти собі дрімоту (бо ж екскурс у філологію - це вам не фентезі з відьмаками і драконами). Хоча і сподівалась, що може якийсь пасаж із чергуванням звуків і відкладеться з користю у пам‘яті. А от чого я не сподівалась, так що буду трусити ліжко, підвиваючи від сміху і заважаючи спати усій своїй родині, а можливо і розлякуючи лисиць на вулиці (вони якраз вночі приходять під наші вікна ритись От я вам чесно признаюсь: відкриваючи перед сном книжку Ольги Дубчак «Чути українською» я розраховувала навіяти собі дрімоту (бо ж екскурс у філологію - це вам не фентезі з відьмаками і драконами). Хоча і сподівалась, що може якийсь пасаж із чергуванням звуків і відкладеться з користю у пам‘яті. А от чого я не сподівалась, так що буду трусити ліжко, підвиваючи від сміху і заважаючи спати усій своїй родині, а можливо і розлякуючи лисиць на вулиці (вони якраз вночі приходять під наші вікна ритись у смітниках). « Отже, фінікійці попросили людство потримати їхнє пиво, неспішно взяли в руки черепок і нашкрябали на ньому якісь невибагливі козюлькі. Їх було лише 22. «Хм, - подумало людство, - чого ж мені більше хочеться: зазубрити п‘ятдесят тисяч химерних ієрогліфів чи запам‘ятати два десятки маленьких козюльок - і полетіти в космос?». Для давніх греків відповідь була очевидною, тому вони, підібравши щелепу з підлоги, попросили дати їм фінікійський алфавіт (просто подивитися, шо таке!), принесли його додому...» Я й подумати не могла, що можна так весело, задорно і ненудно написати книгу про мову, граматичні правила і особливості поведінки голосних та приголосних, хоч вони передноязикі, хоч гортанні, хоч губно-зубні. Варто відразу попередити, що тихо цю книгу читати важко. Ти або смієшся, або щось бубниш, шипиш, дзижчиш чи язиком клацаєш, усвідомлено пробуючи на смак ці всі довгі голосні і дзвінкі приголосні. Або вигукуєш у вікно «палатальний апроксимант!» (ні, це не матюк, так, це українською). Коротше, пірнувши в глибини філологіі людина з боку може виглядати не зовсім здоровою. Я вас попередила. Як казав Андерсен, прочитавши цю казку до кінця ми будемо знати більше, ніж тепер. Наприклад, я «вкурила» (пардон за мою французьку) чому дехто в інтернетах (як от відомий перекладач Олекса Негребецький) почав замість літери «і» писати літеру «ї» (таємничо прошепочу: це все «Желехівка», а подробиці вже шукайте в книжці). І що «шта» - це давня назва літери «щ», а не коли ти не розумієш що коїться в інтернеті. Правда, під час читання деяких розділів в мене наставав стан заперечення: як це «чорнОслив», а не «чорнослИв»? Як це «чорнОзем», а «чорнозЕм»? Що означає «в українських словах природНО і зворотНО немає м‘якого знака?». На що авторка пекельно шкірилась: «Це філологія, друзі, а від філології добра не жди, не жди сподіваної волі!» Коротше, «Чути українською» - це мастрід (збагачуємо мову і не боїмося запозичення іншомовних слів). Тобто читати варто усім. Особливо якщо врахувати, що мовний патруль вже вийшов на вулиці країни і ось-ось подзвонить вам у двері, щоб спитати, як правильно пишеться українською прізвище автора «По кому подзвін»? Витираючи від пилу найзручнішу полицю книжкової шафи я хочу зазначити, що давно і палко люблю діда Свирида з його дотепною українською історією, а тепер ще й палко полюбила Дубчак з її дотепною украінською мовою (ніжно ставлю їх поруч) Мені б в школі таких учителів! «І найхітовіший момент. Не пишемо м‘який знак у словах, які вживаємо по сто разів на день: держално, пужално, ціпилно. Що значить «ви їх не вживаєте?». Не знаю, не знаю. Я була б дуже обережною з людиною, яка не вживає слова ціпилно. Вона викликає неабиякі підозри».

  9. 4 out of 5

    Daryna

    Як філолог, нічого нового не дізналась 🤷‍♀️ АЛЕ) але книга - чудова: проста, зрозуміла, з гумором 🙂

  10. 4 out of 5

    Ilona Zamotsna

    "Українською їж, пий і розмножуйся" - це про цю книжку :)) "Українською їж, пий і розмножуйся" - це про цю книжку :))

  11. 4 out of 5

    Maryna

    Лаконічно, дотепно, дуже фахово. Згадала всі правила і вчительку української мови Олену Гордіївну. Слухала аудіоверсію, тому мегауклін Соні Сотник - завжди її любила, тепер люблю ще дужче* Жду книжку про пунктуацію, бо це ж неможливо ж!

  12. 4 out of 5

    Oleksandr Golovatyi

    Вправи для тренування мозку щоб читати втричі швидше. Швидкочитання! (промо-лінк) Нотатки з книги: "Вивчення будь-якої мови починається із засвоєння її звуків і літер, які ці звуки позначають." "Літера, або буква, - це графічний знак, який використовують для позначення певного усталеного в мові звука, поєднання звуків чи й узагалі - звукової відсутності." "Абетка (алфавіт, азбука) - це розташована в певному порядку сукупність літер, що застосовуються для запису певної мови. І саме з вивчення абетки Вправи для тренування мозку щоб читати втричі швидше. Швидкочитання! (промо-лінк) Нотатки з книги: "Вивчення будь-якої мови починається із засвоєння її звуків і літер, які ці звуки позначають." "Літера, або буква, - це графічний знак, який використовують для позначення певного усталеного в мові звука, поєднання звуків чи й узагалі - звукової відсутності." "Абетка (алфавіт, азбука) - це розташована в певному порядку сукупність літер, що застосовуються для запису певної мови. І саме з вивчення абетки ми зазвичай починаємо вивчення мов - рідної, і іноземної." "У сучасному українському алфавіті 33 літери." "кількість букв у світових абетках у середньому коливається в межах 30" "У мовознавстві є поняття ідеального алфавіту, це коли кожній літері відповідає певний звук... Такого алфівіту не існує. Бо мова - це живий організм, який постійно розвивається, а букви - лише графічні знаки, які не встигають (і навіть не намагаються) за цим розвитоком... українська абетка - майже ідеальна, адже в ній 33 літери, а звуків у нашій мові - 38" "Голосні звуки - це ті, які творяться за допомогою голосу." "Голосних звуків в українській мові лише шість: а, о, у, е, и, ш" "Бо в цієї літери (ї) передусім тривала історія поневірянь... Саме поєднання звуків [й+і] було властиве розмовній мові, якою послуговувалися на території колишньої Русі ще у X столітті... Проте в радянських мовознавчих джерелах указується (зі зрозумілих причин), що сама літера з'явилася в українській абетці лише 1873 року. І тільки у XX столітті після кількох реформ українського алфавіту ця буква нарешті посіла в ньому своє законне тринадцяте місце. Другою - і основною - причиною нашого дбайливого й чуйного ставлення до "Ї" є те, що такої літери немає в жодній іншій слов'янській абетці... Ця буква вже давно набула метафоричного змісту, адже ми сприймаємо її як синонім усього українського, нашого, свого... для особливо чутливих поетичних громадян: без "Ї" навіть не буде слів Україна, Київ, український." "мова загалом такий організм, який не надто любить ускладнювати, а навпаки, постійно прагне спроститися." "склад - це та частинка слова, у якій обов'язково є голосний: мо-ло-ко, сту-дент, від-кри-тий, пе-ре-про-шу-ю" "вислів "розставити крапки над і"" "Префікс - це частина слова, яка стоїть перед коренем і може змінювати значення слова" "склад у слові, на який падає наголос, називається наголошеним" "ціла категорія чергувань голосних із приголосними, щоб було милозвучніше" "після "л" ніколи не ставлять апостроф." ""ч" в українській літературній вимові твердий." "після "щ" не пишеться ані м'який знак, ані апостроф." "Буквосполучення двох літер, яке позначає один звук, називаєься диграф" "Літера Шредінгера. М'який знай." "знання без практики мало чого варті" "Спробуйте просто заговорити українською... Просто говоріть, а вона вам віддячить усією своєю калиновою милозвучністю і щирою любов'ю до краси, радості й щастя."

  13. 4 out of 5

    Eugenia Kutaliova

    Часом революції в видавництвах (незгоди з політикою керівництва чи ще щось) стають поштовхами до виникнення нових видавництв: свіжий подих, нові чудові книжки. Ольга Дубчак, головна редакторка нового видавництва "Віхола", в минулому головна редакторка Нашого формату написала дуже дотепну книжку про українську мову. Обіцяє, що це лише перша книжка із серії. Ця книжка про фонетику. Про звуки, які є в українській мові і як вони передаються на письмі. Про все те різноманіття, яким багата наша мова. Часом революції в видавництвах (незгоди з політикою керівництва чи ще щось) стають поштовхами до виникнення нових видавництв: свіжий подих, нові чудові книжки. Ольга Дубчак, головна редакторка нового видавництва "Віхола", в минулому головна редакторка Нашого формату написала дуже дотепну книжку про українську мову. Обіцяє, що це лише перша книжка із серії. Ця книжка про фонетику. Про звуки, які є в українській мові і як вони передаються на письмі. Про все те різноманіття, яким багата наша мова. Тут нарешті розкрито таємницю того самого конкурсу милозвучності мов, на якому наша мова посіла друге місце (так, я завжди знала, що його не було!). Книжка дуже весела і дуже цікаво написана. Буде корисна не тільки школярам, дикторам і акторам, а й широкому колу читачів. Після прочитання мала два почуття. Перше - це захоплення, що наша мова така багатогранна. А друге - роздуми про те, чи треба це все знати пересічній людині. Що ці всі тонкощі входили в шкільну програму, і що в дорослому житті вони мені ніяк не пригодилися, окрім того, що я часом займаюся з кимось як репетитор з укр. мови. Що наша шкільна програма перевантажена цими правилами і діти в школі вивчають мову як мовознавці в університеті, і їх так довбуть цими правилами, що вони воліють все забути після того, як здали ЗНО. Що вони знають (ну принаймні чули), що таке сонорні, правило дев'ятки і чи треба ставити тире в середині речення, але не можуть сформулювати думку, зв'язно сказати речення без "типу" і "еее". Навчання мого сина в школі ще попереду, тож я вже подумки налаштовуюся на те, як буду розповідати йому про всі ці безкінечні правила і ще більш безкінечні винятки. Але книжку раджу. І наступні теж куплю і з інтересом прочитаю.

  14. 4 out of 5

    Andrii Tymchuk

    Книжечка дала мені саме те, чого я від неї очікував👍 Із задоволенням скористався можливістю швиденько пройтися фундаментальними розділами української мовної науки. Під час прочитання зловив багацько флешбеків із недалекого минулого, коли складав ЗНО з української мови. І, на моє здивування, виявилося, що я встиг уже забути, наскільки багато тонкощів міститься в таких природних та інтуїтивних для нас, носіїв мови, процесах словозміни та словотворення. По суті, уся інформація була на повторення, що Книжечка дала мені саме те, чого я від неї очікував👍 Із задоволенням скористався можливістю швиденько пройтися фундаментальними розділами української мовної науки. Під час прочитання зловив багацько флешбеків із недалекого минулого, коли складав ЗНО з української мови. І, на моє здивування, виявилося, що я встиг уже забути, наскільки багато тонкощів міститься в таких природних та інтуїтивних для нас, носіїв мови, процесах словозміни та словотворення. По суті, уся інформація була на повторення, що дозволило мені не напружуватися зайвий раз у процесі читання. Але й без нової інформації не обійшлося. У моєму випадку, мова йде про нескладотворчий "і" [ĭ] у вимові деяких слів. Але коли я спробую поставити себе на місце кого завгодно, крім себе, я не зовсім розумію, хто має бути цільовою авдиторією цієї книжки. Фахівців-філологів особливо не здивуєш - вони, певне, бачать ці всі правила кожної ночі у своїх снах. А для обивателів може бути надто сухо й... безсюжетно? Словом, здається мені, не кожен читатиме таке у вільний час, не з примусу шкільної вчительки. Але буду радий помилятися. Тим більше, авторка щедро приправила книжку гумором з усіх боків. Здавалося, що не завжди він був доречний, але своє завдання в межах книжки повністю виконав - зробив її дружньою до читача та позбавив відчуття строгості, набутого під час типових уроків української мови в типовій школі. Час скинути з української мови та культури кайдани журби, забути печальне минуле, впевнено рухатися в майбутнє світу з високо піднятою головою, і найголовніше - уміти з легкістю постібатися над власними стереотипами, аби цього не зробили вороги. Навіть із такої несюжетної книжки можна винести певну мораль. Сердечно вклоняюся перед авторкою та з нетерпінням чекаю наступних двох книг у майбутній мовній трилогії.

  15. 4 out of 5

    Adelais

    Наголос падає на другий склад (с) Так, я теж фанатка ілюстрацій до книги, дорікнути можу лише, що їх більше треба - для наочності і той... сприяння підвищенню ефективності навчання, дух канцеляризму зараз піде звідси просто для краси. А якщо серйозно (трошки), то це чудова книга, якщо ви хочете дізнатися більше про правила, за якими працює українська мова, і вилікувати травму від шкільних уроків. В мене тієї травми не так що дуже, але кілька відкриттів я для себе зробила. Чекатиму на наступну кн Наголос падає на другий склад (с) Так, я теж фанатка ілюстрацій до книги, дорікнути можу лише, що їх більше треба - для наочності і той... сприяння підвищенню ефективності навчання, дух канцеляризму зараз піде звідси просто для краси. А якщо серйозно (трошки), то це чудова книга, якщо ви хочете дізнатися більше про правила, за якими працює українська мова, і вилікувати травму від шкільних уроків. В мене тієї травми не так що дуже, але кілька відкриттів я для себе зробила. Чекатиму на наступну книгу з серії.

  16. 4 out of 5

    Oleksander Lysenko

    Дуже корисна книжка для тих, хто особливо не цікавився фонетикою(зі школи цього матеріялу не пригадає ніхто, це я вам точно кажу). Стиль авторки - надзвичайний, навіть, якщо ви знайомі зі всима тонкощами української вимови, буде цікаво, весело і з гумором. Люди в метро обертатимуться на ваш сміх обов'язково(інформацію перевірено в ході багаторазових експериментів). Дуже корисна книжка для тих, хто особливо не цікавився фонетикою(зі школи цього матеріялу не пригадає ніхто, це я вам точно кажу). Стиль авторки - надзвичайний, навіть, якщо ви знайомі зі всима тонкощами української вимови, буде цікаво, весело і з гумором. Люди в метро обертатимуться на ваш сміх обов'язково(інформацію перевірено в ході багаторазових експериментів).

  17. 5 out of 5

    Nadia

    Давно я не чула правила української мови! 🤣 Коротше, книжка НЕ нудна, а навіть дуже весела! Слухала її в начитці Соні Сотник. І тому я сумніваюся, що і я колись так зможу правильно звуки вимовляти. Особливо "в" в кінці слів, який зовсім не "в" 😁. Давно я не чула правила української мови! 🤣 Коротше, книжка НЕ нудна, а навіть дуже весела! Слухала її в начитці Соні Сотник. І тому я сумніваюся, що і я колись так зможу правильно звуки вимовляти. Особливо "в" в кінці слів, який зовсім не "в" 😁.

  18. 5 out of 5

    Maria

    А що , так можна було? Думала я , вражена легкістю подачі матеріалу про українську мову. Без страждань , бентеги і бідкання! Як же ж так ? Це ж ламає стереотипне уявлення про збідовану і ущемлену мову солов‘їну ! Це ж , виявляється, може бути актуально , весело і пізнавально ! Саме цю книгу варто слухати в аудіо , вона вже є на Абук. Після неї уявляєш собі мову живим організмом , в якій кожна літера має характер і здатна на різні вибрики , якщо втратити пильність . Авторка надихає на бажання гра А що , так можна було? Думала я , вражена легкістю подачі матеріалу про українську мову. Без страждань , бентеги і бідкання! Як же ж так ? Це ж ламає стереотипне уявлення про збідовану і ущемлену мову солов‘їну ! Це ж , виявляється, може бути актуально , весело і пізнавально ! Саме цю книгу варто слухати в аудіо , вона вже є на Абук. Після неї уявляєш собі мову живим організмом , в якій кожна літера має характер і здатна на різні вибрики , якщо втратити пильність . Авторка надихає на бажання гратися в мовні конструкції , складати зі слів чудернацькі фігури , експериментувати зі звуками і пізнавати мову на слух і на смак.

  19. 5 out of 5

    Yuliia

    Книжка навряд чи для філологів. Це радше абсолютно для всіх інших, крім тих, хто працює з мовою і давно знає всі правила. Словом, я точно не належу до аудиторії таких книжок. А крім того, гумор у книжці більше скидається на грайливі дописи у фейсбуку. Можливо, молоде покоління це зацінить, але не мовні фахівці 25+. Сама інформація абсолютно правильна, структурована й пояснена. Однак я радила б видавцям попереджати, про що саме йтиметься в книжці. Бо "Чути українською" я замовляла саме з думкою п Книжка навряд чи для філологів. Це радше абсолютно для всіх інших, крім тих, хто працює з мовою і давно знає всі правила. Словом, я точно не належу до аудиторії таких книжок. А крім того, гумор у книжці більше скидається на грайливі дописи у фейсбуку. Можливо, молоде покоління це зацінить, але не мовні фахівці 25+. Сама інформація абсолютно правильна, структурована й пояснена. Однак я радила б видавцям попереджати, про що саме йтиметься в книжці. Бо "Чути українською" я замовляла саме з думкою про те, що почитаю про особливості наголосів, ритму, темпу мови в різних регіонах України, про діалекти та інші особливості. А отримала звичайний правопис у розважливому поданні.

  20. 5 out of 5

    Roman

    Часом не знаєш до якого жанру віднести книгу до публіціистики про філологію чи до комедійного :) Тож, кумедно про філологію, характер нашого алфавіту і те, куди зникають звуки і звідки беруться букви.

  21. 4 out of 5

    Liliia Yakym

    Найдотепніша книжка про правила української мови. Неодмінно згодиться тим, хто хоче повторити щось зі шкільної програми, тим, хто працює над вдосконаленням вимови, і просто тим, хто хоче почитати щось веселе.

  22. 5 out of 5

    Yuliia

    Нарешті цікаве мовознавство українською. Книжка написана з любов'ю і гумором, можна читати як із прагматичною метою, так і для розваги. Правила проілюстровані життєвими прикладами про гроші, бар, йомайо і цьом. :) Нарешті цікаве мовознавство українською. Книжка написана з любов'ю і гумором, можна читати як із прагматичною метою, так і для розваги. Правила проілюстровані життєвими прикладами про гроші, бар, йомайо і цьом. :)

  23. 5 out of 5

    Pavlo

    Несіть попкорн, буде хороше.

  24. 5 out of 5

    Olya Tynanko

  25. 4 out of 5

    Olga

  26. 4 out of 5

    Oleksandra

  27. 4 out of 5

    Aliona Vozna

  28. 4 out of 5

    Iryna Yurchenko

  29. 4 out of 5

    Tar_el

  30. 4 out of 5

    Tania Matviiok

Add a review

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Loading...
We use cookies to give you the best online experience. By using our website you agree to our use of cookies in accordance with our cookie policy.